Символи моєї держави
Мета. Ознайомити учнів з символами України: Державним Прапором, Гербом та Гімном; узагальнити знання про народні символи. Формувати національну свідомість школярів; виховувати патріотів рідної держави, повагу до її символів, розширювати пізнавальні інтереси школярів.
Хід заняття
Отже, зустріч у нашій світлиці буде присвячена Україні, її символам. А проведемо її у вигляді усного журналу.
Сторінка перша: "Що таке Батьківщина".
(Діти розповідають вірші)
Що таке Батьківщина?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата.
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця
Серед лугу лелека
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не питай,
Рідніше нам своя святиня,
Аніж земний в чужині рай.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Отже, діти, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми народилися, де живуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки. Це – наша рідна земля, наша Україна. Любімо і шануймо все те, що є наше, найдорожче і найрідніше.
(Пісня "Моя Україна")
Сторінка друга: "Державні символи України. Прапор ".
Кожна країна світу обов'язково має свої символи. А що таке символи? Що до них належить?
(Діти повідомляють)
1. Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу. Символи України – Гімн, Герб, Прапор.
2. У статті 20 (розділ І) Конституції України записано: Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб, Державний Гімн України"
3. А що означають символи?
Прапор – полотнище певного кольору, чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держала чи шнура. Це офіційна емблема, символ суверенітету.
4. Державний прапор України синьо-жовтий. Він має досить давнє походження. Жовтий колір – це колір пшеничного лану, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. А синій колір означає чисте небо і чисті води нашої Вітчизни.
Прапор – це державний символ,
Він є в кожної держави,
Це для всіх – ознака сили,
Це для всіх – ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм,
Сине небо, жовте жито
Прапор свій оберігаєм –
Він, святиня, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дружні і єдині,
Ми навіки є народом
Українським в Україні.
Сторінка третя: "Державні символи України. Герб"
(Повідомляють діти)
1. Герб – розпізнавальний знак держави.
30 серпня 1991 року, після проголошення Акту про незалежність України, був прийнятий Національний Державний герб – золотий тризуб на блакитному тлі.
2. Знак країни головний –
Це тризубець золотий.
Він – як сонце в небі синім,
В ньому слава, в ньому сила,
В нім священне слово «воля»,
Що рятує від недолі.
Будь же, рідна Україно,
Під гербом цим вільна й сильна.
Хай про тебе в цілім світі
Знають всі: дорослі й діти.
4. Наш герб – тризуб.
Це воля, слава, сила.
Наш герб - тризуб.
Недоля нас косила,
Та ми зросли, ми є,
Ми завжди будем,
Добро і пісню несемо ми людям.
Сторінка четверта: "Державні символи України. Гімн"
(Повідомляють діти)
1. Гімн – це головна пісня, яка виконується в державі на всіх урочистих подіях.
Слово гімн – грецького походження (дослівний переклад —похвальна пісня) – урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності.
2. Слова національного Гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX ст. відомий український поет Павло Чубинський, а музику – композитор Михайло Вербицький. Це ті слова та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, в них сконцентрована жива історія народів, їх прагнення до волі.
Звучить Гімн (слухання фрагмента)
Сторінка пята: " Народні символи України"
Класний керівник. Крім державних символів, Україна має ще й народні, поетичні символи. У давнину кожне слов'янське плем'я, родина і навіть окрема людина мали свої обереги. Ними слугували трави і квіти, дерева, кущі, птахи і силя природи, різні предмети.
Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок, верба, чорнобривці – все це наші символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії. «Хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м'ята, мальви цвітуть край вікна...», «Люди добрі, хата тепла», «Чим хата багата, тим і рада», «Своя хата – своя правда, своя стріха – своя втіха», «Де будь, там будь, а свою хату не гудь», «Де хата не метена, там дівка не плетена»... Це лише часточка із немеркнучих перлин народної мудрості про отчий дім.
(Повідомляють діти)
1. Хліб і сіль, рушник – гостинності ознака,
Теж культові й обрядові знаки.
Чудовий український наш рушник!
На щастя, він ще з побуту не зник,
Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку». І ще «хата без рушників, як родина без дітей». І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. Тчуть їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер'єру оселі, для домашнього затишку, просто так, для душі. Узори на рушниках – то давні забуті символи: ромб з крапкою посередині – засіяна нива, вазон чи квітка – світове дерево од неба до землі, людська фігурка, немов з дитячого малюнка, – знак берегині, богині хатнього вогнища. А подивіться, де висять рушники. Над вікном і над дверима, на покуті – це обереги од усього злого, що може зайти в дім. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як без пісні, не обходяться народження, одруження людей, ювілейні урочистості.
Звучить «Пісня про рушник» А. Малишка
Класний керівник. Рушник. Він пройшов крізь віки. І хотілося б, щоб цей символ завше прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові і незрадливості. «Хай стелиться вам доля рушниками!» – казали, бажаючи людині щастя.
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, наприклад, клен, у росіян – берізка, а в нас – верба, тополя, калина. Правду каже українське прислів’я «Без верби, тополі і калини – нема України». З давніх – давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.
Звучить пісня «Калина»
Класний керівник. У поета Юрія Рибчинського та композитора Ігоря Поклада є гарна пісня – «Три поради»: «не рубай тополю край дороги, може, та тополя – твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня журавлина», «не стріляй у птаха на світанні , може, то любов твоя остання...» І третя порада:
Не ламай калину коло хати,
Бо вона заплаче, наче мати,
І впадуть на трави на шовкові
Серця сльози колискові.
Не ламай калину, не ламай калину,
Бо вона в житті єдина.
Не ламай калину, не ламай калину –
Краще їй онуків принеси. .
Класний керівник. Ранньої весни, коли ще лежить у лісі сніг, розпускаються квіти верби. Це одна з перших рослин, що, за біблійними легендами, після всесвітнього потопу виросла на берегах річок та водойм. Українці вірили, що дерево, яке одним із перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоров’я, оберігає її та захищає.
Верба завжди добре впливала на організм людини. А в останню неділю перед Великоднем люди освячують у церкві вербові гілки, б'ють ними один одного, промовляючи:
1. Не я б'ю –верба б'є,
Не будь сонливий.
До роботи лінивий,
Будь здоров, як вода,
Рости, як верба!
2. Верба – одвічний символ України,
Також: відома культова рослина.
Символізує вірність, рідний край,
Любов безмежну, ніби небокрай.
Тож живи, як мама, щиро й чесно.
І як мама, лиш добро твори.
Висновок. Отже, ми з упевненістю можемо сказати, що в українців є багато оберегів, які лікують, прикрашають, оберігають від зла, але найголовніший – мама – Берегиня сімейного вогнища, захисниця домашнього затишку. Я дуже хочу, діти, щоб ви пам'ятали: без жінки-матері не було б нас.
Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми – українці, пишаймося цим.
